Москвини - угро-фіни та неправильні угорці.

Чому “Страна Моксель”? Тому що за історичними даними іноземних істориків Московія називалася країной Моксель, а місцеве фінське населення весі, мері, мокши, муроми, мещери – народом Моксель.

Цьому залишили свідчення посол Папи Римського в імперію ЧингисидівІоан де Плано Карпіані, який написав “Історію Монгалів”, і посол короляФранції Людовика IX до Хана Сартака – Вільгельм де Рубрук. Іоан деПлано Карпіні відвідав двір Хана Батия і столицю імперії Каракорум в1246 р. і повернувся в Європу через Київ. Вільгельм де Рубрук відвідавкраїну Хана Сартака (сина Хана Батия) і її столицю Каракорум в1253-1254 рр. Ось, що він записав:

В достатку є у них свині, мед і віск, дорогоцінні хутра і соколи.Позаду них живуть інші, що називаються Мердас, яких Латини називаютьМердініс (це – мордва, пояснює В.Белінський), і вони – Саррацини(мусульмани - пояснює В.Белінський). За ними знаходиться Етілія”.
Як відомо, Етілія або Ітіль – це Волга. Сумнівів немає, запевняєВолодимир Белінський, бо “великоросійські історики” Карамзін, Соловйов,Ключевський у своїх “Історіях” підтвердили факт входження в 1253 р.“Ростово-Суздальських княжеств” до володінь Хана Сартака, сина Батия.

“На північ від цієї області (за Перекопом – уточнює Володимир Белінський) лежить Руссія, яка мала повсюди ліси; вона тягнеться від Польщі і Угорщини до Танаїда”.Танаїд чи Танаїс, як відомо, - це Дон. Володимир Белінській в своїйкнижці пише, що Вільгельм де Рубрук узнав це на місці з особистих бесідв ставках Сартака і Батия.
Про землі і народ майбутньої Московії Рубрук також мав інформацію: “Цякраїна за Танаїдом дуже красива і має ріки і ліси. На північ (відставки Сартака, де перебував Рубрук всерпні 1253 р. – орієнтовно цезараз північний схід Воронежської області – пояснює ВолодимирБелінський) знаходяться величезні ліси, в яких живуть два роди людей, асаме: Моксель, які не мають жодного закону, чисті язичники. Міста в нихнемає, а живуть вони в маленьких хижах в лісах. Їхній володар і більшачастина людей були вбиті в Германії (в поході Батия в Європу в1240-1242 рр. – пояснює Володимир Белінський)...

Вільгельм де Рубрук в 1253 році зафіксував такий розподіл земель між Батиєм і Сартаком: Сартак володів землями Золотої Орди від Дону до Волги і від Каспійського та Азовського моря до північних міст країни Моксель,кудb дійшли коні татаро-монголів в 1238 р. Жили в “країні Сартаха” в тіроки, окрім татарських племен, тільки “два рода людей”: Моксель (якіїли свинину) і Мердиніс (мусульмани). Вже значно пізніше, стараннями“великоросійських істориків” з’явилася назва – “Ростово-Суздальськаземля”.

Московити-"великороси", фальсифікуючи свою історію, вкрали слово“руський” у корінного народу Подніпров’я – коли їм знадобилося “великеминуле” для імперії, що її сколотила Московія, здійснюючи винищеннясусіднього слов’янського населення, починаючи з Новгорода і Пскова.Кров холоне в жилах, коли автор, цитуючи самих же московськихісториків, розповідає про творимі московитами звірства. Найбільш вражаєгеноцид Новгорода, коли Москва в садистський спосіб цілком знищила цюдавню, понад 600-річну високу слов’янську культуру — разом з їїфізичними носіями. Починаєш розуміти, чому навколишні народи вважалимосковитів садистами і «м’ясниками», а українці назвали їх «кацапами»(що означає вбивця-садист, душогуб, на санскриті – «кацаб»).

Мордва під назвою Морденс і Меря під назвою Меренс вперше згадуютьсяготським істориком Іорданом в 6 ст. нашої ери як автохтонні племена,які жили в міжріччі Оки і Волги. Мокша – етнографічна група мордви,як пояснюється у Великій Радянській Енциклопедії. Там же можнапрочитати, що Мордва ділиться на дві групи – Мордву-ерзю іМордву-мокшу. Мещера і Мурома – давні, також фінські, племена,споріднені племенам Мордви, що жили на берегах Оки.
Велика Радянська Енциклопедія пише, що “більша частина Мещери до 16 ст. обрусіла”, а Мурома “в 12 ст. повністю обрусіла” – повна вигадка, на думку Володимира Белінського. Як і багато іншого.

Знищуючи культуру навколо себе, Московія разом зі своєю церквою все більше занурювалась у мракобісся і темноту. «ВXVI столітті архієпископ Новгородський Геннадій з великим сумомконстатував, що рукоположені їм священики не вміли ні читати, ніписати, а багато хто з них навіть погано знав молитву «Отче наш»»...«Уже в 1620 році вчений, швед Ботвид, після відвідання Московіїабсолютно серйозно запитував: а чи християни взагалі московити? Він наце давав негативну відповідь» — пише Володимир Белінський.
Винищуючи і обертаючи в рабство своїх сусідів-слов’ян, Москва в тойже час плазувала спочатку перед Золотою Ордою, а потім перед їїправонаступником — кримським ханством. Москва залишалася васаломКримської Орди до 1700 року і ще за Петра Першого щорічно возила в Кримданину.

Схоже на те, що з книгою Володимира Белінського *«Страна Моксель», до речі, як і з книгою Ігоря Каганця «Пшениця без куколю», українці входять в період тотального відновлення історичної правди.

[Айболит]

Шингур, ну нет никаких московитов с Московией. Не пиши свою тупорылую националистическую историю для жителей забитых хуторов. Она никому не нужна.

[Алладин]

Паша!Привет!Как настроение?

[Айболит]

А украинцы, они жили в Киеве ? *В столице Киевской Руси?
А русские украли у украинцев название и запретили украинцам именоваться русскими ?
Во блин , сочинили !

Шашурін, все написав ? Я за тебе радий. що на тебе правда подіяла.

Олег, привіт ! Ти не повіриш - заєб...сь ! А ти як ?

[Алкснис]

Конечно нет, как всегда, все бендэры придумали :-D

[Алладин]

У меня все равно лучше!

Я з тобою не в соцзмаганні сперечаюсь. Я за тебе радий.

Итак, рассмотрим жизненный путь Александра по любопытным материаламкниги Владимира Белинского "Страна Моксель" опирающимся на российскиеисторические источники. (Материалы книги позволяют по новому взглянутьна историю Московии.) Источники Империи до настоящего времени годрождения Александра устанавливают, предположительно в 1221. Он родилсяв Переяславле-Залесском, то есть в Залешанской земле, среди мери. Сразуотметим, что в годы нашествия Батыя на Суздальскую землю в 1237-1238годы, ни Александр, ни его отец Ярослав Всеволодович, ни младшие братьяЯрослава сопротивления не оказывали, отчего и не были уничтоженытатаро-монголами.

Вот как об этом поведал профессор Л.Н.Гумилев: "...пострадали городаРязань, Владимир и маленькие Суздаль, Торжок и Козельск. Прочие городасдались (Батыю..- В.Б.) на капитуляцию и были пощажены. Деревенскоенаселение разбежалось по лесам и переждало, пока пройдут враги..." /Л.Н.Гумилев "В поисках вымышленного царства". Санкт-Петербург, 1994год, стр.282./
Сдавшись Хану Батыю "на капитуляцию", князь Ярослав с родичами в том же году поступил на службу к татаро-монголам.

Первую, так называемую "великую победу" Александр, согласно российскихписаний, заимел 15 июля 1240 года. В тот день во главе собственнойдружины он напал на шведов, высадившихся на берег Невы, и "разбил их впух и прах". Казалось бы, действительно, стоит возгордиться "величайшейпобедой" князя. Ан, нет! Совесть не позволяет. Словом "битва" такуюмелкую стычку никто не величает. С обеих сторон в той драке принялоучастие не более 300 человек. И Александр в той стычке не победил с темблеском, как нам сказывали. "Сражение прекратилось, по-видимому, снаступлением темноты, и шведы получили возможность похоронить погибших.Под покровом ночи остатки вражеского войска погрузились на корабли(ладьи. - В.Б.) и отплыли восвояси. Потери с русской (??) стороны былинебольшими - всего 20 человек". /Журнал "Родина" №11, Москва,1993 год,стр.27./