Великая Укринская поэзия... (выкладывайте что нравится)

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмільні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Василь Симоненко "Лебедi материнства"
Мріють крилами з туману
лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибу казка сивими очима,
Материнська добра ласка
в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо,
не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні.

Лопотіли крилами і рожевим пір'ям,
Лоскотали марево золотим сузір'ям.

Раптом стало Івасю стидно,
Раптом хлопець увесь поблід —
Догадався, чому єхидно
Захихикав сусіда вслід.
Він допізна сидів у коноплях,
Мов уперше вступив у гидь,
З оченят, від плачу промоклих,
Рукавом витирав блакить.
А вночі шугнув через грядку,
Де сусідів паркан стирчав,
Вибив шибку одну з рогатки
І додому спати помчав…
Бо ж немає тим іншої кари,
Хто дотепи свої в іржі
Заганяє бездумно в рани,
У болючі рани чужі…

Ну, нехай би смикнув за вухо,
Хай нагримав би раз чи два, —
Все одно він би тата слухав
І ловив би його слова…
Раз Івась на толоці грався,
Раптом глянув — сусіда йде.
— Ти пустуєш тута, — озвався, —
А тебе дома батько жде…
Біг Івасик, немов на свято,
І вибрикував, як лоша,
І, напевне, була у п'ятах
Пелюсткова його душа.
На порозі закляк винувати,
Але в хаті — мама сама.
— Дядько кажуть, приїхав тато,
Тільки чому ж його нема?..

Василь СИМОНЕНКО
КРИВДА
(новела)
У Івася немає тата.
Не питайте тільки чому.
Лиш від матері ласку знати
Довелося хлопчині цьому.
Він росте, як і інші діти,
І вистрибує, як усі.
Любить босим прогоготіти
По ранковій колючий росі.
Любить квіти на луках рвати,
Майструвати лука в лозі,
По городу галопом промчати
На обуреній, гнівній козі.
Але в грудях жаринка стука,
Є завітне в Івася одно —
Хоче він, щоб узяв за руку
І повів його тато в кіно.

Игорь, чего-то я не догоняю *-)
Захихикав сусіда вслід.
Він допізна сидів у коноплях,
Мов уперше вступив у гидь,
З оченят, від плачу промоклих,
Рукавом витирав блакить.
А вночі шугнув через грядку,
Де сусідів паркан стирчав,
Вибив шибку одну з рогатки
І додому спати помчав… (ch)
шо це за таке высокий слог и лира ?!

Василь СИМОНЕНКО - хороший поэт... Что не понятно? Обиделся мальчонка на соседский обман и как смог отомстил...
"Рукавом витирав блакить"- красиво!!!

:-D(Y)
вот она! юдоля жабы зависти!
но не все,ж так пишут..поголовно..есть наверно и красивые слога..

Не пора
Не пора, не пора, не пора
Москалеві й ляхові служить!
Довершилась України кривда стара,
Нам пора для України жить.
Не пора, не пора, не пора
За невігласів лить свою кров
І любити царя, що наш люд обдира, —
Для України наша любов.
Не пора, не пора, не пора
В рідну хату вносити роздор!
Хай пропаде незгоди проклята мара!
Під Украйни єднаймось прапор!
Бо пора ця великая єсть:
У завзятій, важкій боротьбі
Ми поляжем, щоб волю, і щастя, і честь,
Рідний краю, здобути тобі!
1880

Іван Франко

а что-Франко-русских ненавидел?! судя по стихам..но и фамилия у него не наша-нерусская-неукраиская..

Ихор...
Франко- весьма сомнительный поэт!!! Писатель еще куда ни шло... а как поэт, Вы меня простите.... И зачем Вы опять про "Пору" уже с 2005 го все ПОРУшили... с 7 февраля - Слава Богу все закончится...

[Афоризм]

Десь, за вітами тополі
У знайомому віконці
Моя вдача, моя доля,
Світло, що миліше Cонця.
Рожева перлина ранку
Вже на обрію долоні.
Та навіщо той світанок,
Якщо серце у полоні?
Варианты перевода:
http://www.stihi.ru/2008/05/01/2842
http://www.stihi.ru/2008/06/29/1903
http://www.stihi.ru/2008/01/04/2066
© Copyright: Игорь Истратов, 2007

[Арамис]

Скільки політиків різних пород!
Скільки політиків! Бідний народ.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Кожний отаман або кандидат!
Чуха потилицю добрий наш сват...
Ось де недоленька, ось де біда,
Преться в політики миша руда!

Тільки «аз-буки» хто-небудь утне,
Духом Жореса від його вже тхне!
Каже: «Спасу, доведу тільки я...»
Глянеш — нікчемне, дурне, як теля.

А на Вкраїні гарячі часи,
Треба і сили, і рук до коси,
Треба в’язати убогі снопи.
Треба орати гулящі степи...

Місто порожнє. Умерло життя.
Всюди на вулицях повно сміття.
От би вагонів хоч п’ять із біди
Наших «лойд-джорджів» послати туди.

Кожному дати мітлу чи косу...
Ти ж говорив: Україну спасу...
Маєш нагоду... мети і коси,
Край свій мітлою й косою спаси. *

Олександр Олесь
(1878 — 1944)

Назар Обідзінський Вы читать умеете? Тут написано: "ПОЭЗИЯ!" А вы туфту толкаете... Или Вы не знаете другой? Примитив... *-)

[Арамис]

Игорь Семяновский, а ты в поэзии что-то можешь оценить? После последнего твоего поста я в этом сильно сомневаюсь.

Назар, а ты что оценщик..где красивая лира и слог ..одно злословие..

[Арамис]

Конечно, куда нам до такого:
Не могу никак хвалить, что хулы достойно –
Всякому имя даю, какое пристойно,
Не то в устах, что в сердце, иметь я не знаю:
Свинью свиньей, а льва львом просто называю.

[Арамис]

Сердце млеет:

Наука ободрана, в лоскутах обшита,
Изо всех почти домов ругательством сбита;
Знаться с нею не хотят, бегут ея дружбы,
Как, страдавши на море, корабельной службы.

[Арамис]

Ну, не могу! Лира и слог...

Весна катит,
* * Зиму валит,
И уж листик с древом шумит.
* * Поют птички
* * Со синички,
Хвостом машут и лисички.
* * Взрыты брозды,
* * Цветут грозды,
Кличет щеглик, свищут дрозды,
* * Льются воды,
* * И погоды;
Да ведь знатны нам походы.
* * Канат рвется,
* * Якорь бьется,
Знать, кораблик понесется.
* * Ну ж плынь спешно,
* * Не помешно,
Плыви смело, то успешно.
* * Ах! широки
* * И глубоки
Воды морски, разбьют боки.
* * Вось заставят,
* * Не оставят
Добры ветры и приставят.
* * Плюнь на суку
* * Морску скуку,
Держись черней, а знай штуку:
* * Стать отишно
* * И не пышно;
Так не будет волн и слышно.

:-D:-D:-D(F)