То ж обережніше, пане Правнуку, коли промовляєте про палку любов до УПА.
Ця біда на Україні жила задовго до 1939-го. Етнічні конфлікти точилися тут давно. Колективізація та війна для тих, давніх "нациків" – тільки влучний привид. Вирізали села, де живуть "не люди", розстрілювали людей за те, що вони не згодні кинути рідне селище. Бо – "не люди". Терором вибивали їжу, бранців, які кров'ю незгодних перетворювались у нових "вояків", котрим більше немає дороги додому... Заради України? Не смішить мене! Заради власної жаги до влади!
Але не вдалося тоді.
І от зараз будуєте нове прикриття, нову етнічну базу. Спочатку під "хі-хі", "ха-ха" та веселу пісеньку "Пташка на їм я нахтігаль" (згадайте "Кабаре"!). Потім шкільною програмою, де Україна "постраждала за часів радянсько-германської війни". Потім юліними промовами про російських перевдягнутих солдат. І от вже закон, та не такий собі закон, а ціла Конституція з мовним, а тому і національним перекосом. І ліквідована освіта на "небажаній" мові. Ви швидко працюєте, а русские так довго запрягають...
І знову вам потрібні "унтерменші". Маєте невеликий вибір: євреї, поляки, росіяни. Але ж єврейську тезу не можна підняти ні за яким більш-менш офіційним столом, а поляки так міцно притерлися до американців, що їх легше зафарбувати, ніж віддерти. Лишаються тільки "москалі".