Петро Гетьманець — *22 червня 1946 р. загинув в бою *: * * * * * * * * * * * *
На розпуттях хистких неповторних доріг,
Під грозою шаліючим небом,
Я святую любов в серці свому зберіг,
Україно-Вітчизно, до тебе.
Усім чаром своїх наддніпрянських степів,
буйним гуком козацької Січі
Ти живеш, як безсмертя, у крові моїй,
Як порив сил палких, таємничих.
Усім жахом Полтави, Базару і Крут
Страшним рабством і кров'ю Петлюри
Ти мене обернула у месницький бунт,
В світлий рокіт крилатої бурі.
__________________
РќРёРєРѕРіРґР° РЅРµ РіРѕРІРѕСЂРё РЅРёРєРѕРіРґР°!!!!!
|