Михайло Буряк
Над могилою повстанця
Цiлу нiч стогнало серце: Жити!
Цiлу нiч душi вiд куль пекло.
Та пiд ранок зорi впали в жито
I немов нiчого й не було.
I немов не був ти в цьому свiтi.
Тiльки ж це не правда друже, нi!
З року в рiк букети перших квiтiв,
Нiби свiжi рани на стернi.
З року в рiк, чи холодно, чи жарко
Люди йдуть на мiсце де ти впав,
Щоб пiдняти поминальну чарку
За вiдважних воїнiв УПА.
З року в рiк на цьому поллi - жито,
А iнакше й бути не могло:
Голосом твоїм шепоче: Жити!
Всiм смертям i недругам назло.
__________________
РќРёРєРѕРіРґР° РЅРµ РіРѕРІРѕСЂРё РЅРёРєРѕРіРґР°!!!!!
|