ОУН виникла шляхом об'єднання Української Військової Організації (УВО) та декількох студентських націоналістичних спілок - Групи Української Національної Молоді, Ліги Українських Націоналістів, Союзу Української Націоналістичної Молоді. Після вбивства Є.Коновальця у 1938 р. в ОУН відбувся розкол, і з того часу ОУН ((б) - бандерівці)(вживалося також (р) - революційна та СД - самостійники-державники) і ОУН ((м) - мельниківці) діють як окремі політичні сили, що переслідують спільну політичну мету. Окрім того, у повоєнний час у середовищі ОУН(б) стався конфлікт між групою представників ОУН(б) з України (М.Лебедь та ін.) та закордонною організацією С.Бандери. У результаті 1956 р. в еміграції з'являється ще одна ОУН ((з) - закордонна), вони ж "меншовики", або "двійкарі"(за іменем лідерів-засновників З.Матли та Л.Ребета).