О слово рідне! Золоте зернятко,
В яких світах би не бувала я, -
З тобою серцем, і по-українськи
Я вимовляю мамине ім’я.
Мова рідна – з пісні та любові,
Це народ мій викохав таку.
Сотні літ несла вінок терновий,
Птахом билась в клітці на замку,
Та в Парижі, з конкурсу на мови, -
Гордо йшла в Лавровому вінку.
Загусне звук, як в скронях сивина.
Людська душа його тремтіння зловить
Поволі так, немов з самого дня,
Крадеться відчуття живого слова.
__________________
РќРёРєРѕРіРґР° РЅРµ РіРѕРІРѕСЂРё РЅРёРєРѕРіРґР°!!!!!
|