Щонайменше—бутипідпанком, наглядачем, погоничем, жандармом на легкому хлібі десь у підбитійУкраїні, Кавказі, Азії. А в якому краї жити—москвинові байдуже. У кожномупідбитому краї він почувається паном, бо має владу наказувати і право та силуграбувати.Отже московське загарбництво постало і живиться не зпримхи чи жадоби самих московських царів, урядів, а також вдачею та світоглядомсамого московського народу. "Что взято—то свято",—каже москвин. Авзято самої землі чужої стократно більше, як мали своєї