Мене також колись дуже тягнуло додому: до друзів, однокласників, просто до тих місць, де пройшли дитинство та молодість.
А тепер звикла, чуюся в Канаді дуже добре. *Маю добрих друзів, сусідів, співпрацівників, на яких можу надіятися.
Не знаю, чи я змогла би тепер жити в Україні. *Думаю, що найгірше було би терпіти бюрократію та корупцію. *Тим більше, що тут живе мій син, і хоч йому дуже сподобалося в Україні, я не думаю, що він зміг би там жити.
Можливо, поїду в Україну, коли вийду на пенсію, щоб працювати на якусь харитативну організацію, якщо здоров"я дозволить. *Але до цього ще треба дожити - адже ж ми на пенсію виходимо лише в 65 р.
---
Хочу добавити, що в Канаді допомагає те, що українська громада тут дуже сильна, і є українські магазини, кредитові спілки, танцювальні колективи, школи, дитсадки, фестивалі, і т.д. і т.п. *Через це, можливо, ми не почуваємося сильно відірваними від свого українського коріння. *Тай дзвінки в Україну тепер дешеві, і інтернет є , і "однокласники", і Skype
__________________
Blagadarju, teh kto pomnit
|