Чимало різних лих
Спіткали наш народ.
Та найстрашнішим з них
Був штучний голод Не забудеться ніколи
Те голодне лихо
Й ті роки, що в Україні
Люди помирали тихо. ... забуто про моральність,
Про людські всі почуття.
Йдуть до хати енкаведисти
По чиєсь життя. Забирають все з будинку,
Не лишають й крихти.
Ну то й що, що там дитинка,
Що нема що їсти? Ходить голод по Вкраїні
Люди помирають.
Навіть того, хто ще дише
До мерців кидають. Страх вселяється у серце
Нема де сховатись.
Смерть у вічі заглядає.
Вже не врятуватись Вимирають цілі села —
Не виносять муки.
Від голоду опухлі діти
Гризуть свої руки. Втрачають розум матері -
Всім сльози, а їм сміх -
Зачинивши у коморі
їдять дітей своїх. А у цей час хліб з країни
За кордон вивозять,
їй він зовсім не потрібен,
Хоч вона за ним голосить. Минуло вже чимало років
Від тих страшних подій —
А ми все визначить не можем
На совісті вони чиїй.