І чим більше галичанин бачить свою відмінність від українця, тим більше він хоче від нього відділитися якоюсь формою «автономії». Українець для галичанина є символом нездатності збудувати свою державу, захистити власну мову й культуру, символом поразки. З іншого ж боку, усі розуміють, що Галичині й галичанам нікуди діватися від українців і України, адже ніхто тверезий не говорить про якесь відокремлення чи приєднання до інших держав. Звідси й наступний символ, що сяє галичанам з-за Збруча – символ безвиході.
Можна з високою долею вірогідності припустити, що нині Галичина стоїть на порозі великої депресії. Галичани вже втомилися і не хочуть міняти Україну і українців, але й не можуть їх сприйняти такими, якими вони є. І передчуття цієї депресії загострює нелюбов до того, через кого вона виникла.
________________________________
Так в чому провокація....... *Це констатація чи питання? Тема, що виникла на основі копіпосту статті з інтернетвидання. Маємо що обговорювати, якщо ми будемо все просто видаляти як провокацію, що тоді обговорювати?