— Пане Ярославе, є поняття надконституційних цінностей. З погляду історичної тяглості, чи могли б ви назвати цінність такої категорії — найбільш актуальну для українців?
— Я гадаю, що в тяглості кількох поколінь українців такою надконституційною цінністю була особиста безпека. Ідеться про період часу від Хмельниччини до розпаду Радянського Союзу. Виняткова незахищеність життя — це те, що найбільше турбувало українців. Гадаю, що до 50-х років ми мали покоління, яке знало, що таке голод не з книжок. А також що таке тюрми, заслання, висилка, чистки, розстріли… Ми є одним з перших поколінь, які не мали цього досвіду. Українці заради безпеки ладні пожертвувати багатьма речами. У тому числі свободою і справедливістю. Звідси наші українські конформізм, лояльність, лицемірність. Але звідси і бажання вгризтися зубами в землю, щоб вижити. Бо часом єдиним способом вижити є відкритий бій з ворогом. З безпеки, як загальної української цінності, до речі, постає й ефект двох Україн: історично так склалося, що Схід є загрозою для Заходу, а Захід є загрозою для Сходу. Захід — це страшні «бандерівці», які в кращому випадку змусять говорити українською мовою, у найгіршому — усіх повирізають. Схід — це «бандюковичі», які нав’яжуть усім Росію, а в найгіршому випадку всіх повідстрілюють. Це — образ страху. Образ, яким маніпулюють. Але нині вже з’явилося покоління тих, хто не боїться, і це дає нам надію на шанс.
__________________
РќРёРєРѕРіРґР° РЅРµ РіРѕРІРѕСЂРё РЅРёРєРѕРіРґР°!!!!!
|