[Mafia]

— Гадаю, що ситуація в Україні дуже змінилася. Повернення до старого вже неможливе. Так, ми бачимо, що «донецькі» повернулися, ми бачимо, що вони думають і діють по-старому, але вони повинні рахуватися з новими правилами гри. Я маю велику надію, що ці правила не будуть відкинуті. У чому полягає істотна відмінність між Хмельниччиною, 1917 роком і нинішнім історичним моментом в Україні? У ті часи Україна була нікому не потрібна, вона була великим геополітичним нулем, жертвою у руках гравців. А нині Україна, нарешті, починає грати сама по собі. Можливо, Україна не має великої значущості, але гравцем вона вже стала. І сам той факт, що ми безпосередньо межуємо з Євросоюзом, диктує Україні певні правила, яких еліта не може ігнорувати, особливо після 2004 року. Формула української історії — і очевидно, що вона може нам не подобатися, — така: це такий собі равлик, повільна істота, яка ледве повзе, але повзе впевнено. Певна річ, ця повільність дратує. Ми хочемо швидше. Ми надто багато надій покладали на цю країну. Але насправді ці надії не можуть виправдатися, принаймні на найближчому етапі.