Коли кохання безсило билося в істериці, вимагаючи взаємності, Любовпроводила безсонні ночі біля лікарняного ліжка, ні на що не зважаючи.
Коли кохання, дивлячись в постаріле п’яне лице, відвернулося, і,жаліючи себе, розтануло, як сніг, залишивши душу назавжди, Любовзалишилась, вдихаючи життя в холодні посинілі губи.
- Я тут безсила, - сказала Смерть, тихо танучи слідом за Коханням.
- Чому ж так відбувається? – запитав молодий Ангел у старшого „колеги”, зазираючи з цікавістю у сповнену Любов’ю душу.
- Все просто, - відповів Старий Ангел, який на своєму віку бачив мільйони звичайних людських душ.
- Все просто. Коли народилося Кохання – засяяла нова яскрава зірка,даруючи красу і радість всім навколо. Коли народилася Любов –посміхнувся Бог. А посміхається він, повірте, не так часто.