Вадим Крищенко
Дощі багряні листопаду,
Полинний присмак на губах,
Я звала радість на пораду,
Але прийшла чомусь журба.
Так дайте я ще раз нап'юся
Із чаші дивної пори,
Вже відлетіли білі гуси,
Забравши літа кольори...
Листопад, листопад -
Давня згадка у слові,
Як прощальна сльоза,
Як відлуння любові.
Листопад, листопад,
Я тобі не дозволю,
Прилетівши у сад,
Замести мою долю.
Сади закутані в багрянці,
Не відгукнеш - не відгукнусь,
У листопадовому танці
Ми загубилися чомусь.
З останніми листками саду
Віддаленіли я і ти,
Дощі багряні листопаду
Вже нас не можуть віднайти.