Тарас Шевченко. Суботів.
Стоїть * в селі Суботові
*На горі * високій
*Домовина України —
*Широка, глибока.
*Ото церков Богданова.
*Там-то він молився,
*Щоб москаль добром і лихом *З козаком ділився.
Мир душі твоїй, Богдане!
Не так воно стало;
Москалики, що заздріли,
То все очухрали.
Могили вже розривають
Та грошей шукають,
Льохи твої розкопують
Та тебе ж і лають,
Що й за труди не находять!
Отак-то, Богдане!
Занапастив єси вбогу
Сироту Украйну!
За те ж тобі така й дяка.
Церков-домовину
Нема кому полагодить!
На тій Україні!
*Отаке-то, Зіновію,
*Олексіїв друже!
*Ти все оддав приятелям,
*А їм і байдуже.
Кажуть, бачиш, що все-то те
Таки й було наше,
Що вони тілько наймали
Татарам на пашу
Та полякам…
Може, й справді!
Нехай так і буде!
Так сміються ж з України
Стороннії люди!