[Двое]

Стадний інстинкт самозбереження підказував шукати безпеки й охорони в гурті. Так зродилася у москвина ідея: „человек – ничто, а общество – все“, „На миру и смерть красна“, „Ломи стеной, иль мало нас“, „Нас – тьмы, и тьмы, и тьмы, попробуйте сразитесь с нами!“ (О. Блок). Безпорадність, почуття меншвартості, боягузтво, кріпацтво, рабський побут, деспотична влада в родині, безапеляційна влада общини, деспотія уряду – все це виплекало і за багато поколінь зміцнило стадність москвина. Чужинці – мандрівники по Московщині у XV–XX ст. свідчать, що особистість (індивідуальність) – незнана річ москвинові. П. Чаадаєв пише, що йому боляче порівнювати московські обличчя з європейськими: боляче вражала безвиразність московських облич. „У Московщині ніколи не існувала особиста воля, особиста ініціатива, особиста діяльність, бо особистість закували москвини в кайдани. Москвини гуртом, отарою, ордою боронилися від ворогів і загарбували чужі землі.