Кажуть, у жовтні 1917, коли більшовики влаштували переворот у Петрограді, цілковито демократично налаштована публіка навіть зраділа. Її логіка була непереможна: мовляв, ці нові такі недоладні й безпорадні, що довго не протримаються, а їм на зміну неодмінно прийде хтось розумний. Протрималися. У Берліні в лютому 1933, коли нацисти отримали повноту влади, це віталося навіть лібералами: нарешті вже закінчиться безлад Ваймарської республіки, а з цими недоумками якось упораємося. Не впоралися. У Москві 31 грудня 1999, коли Путін отримав владу з рук старого Єльцина, чимало демократів зітхнули з полегшенням: можна відпочити від свавілля й хаосу «шалених дев’яностих».