А никто сейчас и не хвалит.

. І йому "дали" аж однокімнатну квартиру на 5-ому поверсі в будинку без *А моему деду,ветерану войны в 75-ом дали отличную трехкомнатную квартиру и садовый участок. Вот такие дела.

А моему деду,ветерану войны в 75-ом дали отличную трехкомнатную квартиру и садовый участок. Вот такие дела.Сегодня 19:41Сколько ему лет тогда было? не ему наверное? а всей семье? а то как то жирно получаеться?

Ну само собой семье. Лет ему было 49. А до этого с 1952 года они жили в двухкомнатной,которое тоже дало гос-во.

А у меня друг кем и где только не работал лишь бы хоть как-то получить хоть какую-то квартиру для своей семьи, но .... не судьба видно. Он после в Аргентину эмигрировал, потому, что понял - не видать ему той квартиры как своих ушей.*-)

В кожній епосі було щось хороше, було щось погане. Але сидіти і шкодувати за тим , чого вже немає - це значить не рухатись вперед...Потрібно зрозуміти, що вороття до минулого вже не буде і поміняти свої совкові погляди - що хтось щось нам принесе на блюдечку - мене радує те, що мої діти набагато більше орієнтуються в цьому житті, а ми були тоді як ті сліпі котенята, що нам партія казала, те й бездумно ковтали і кругом вороги -за Залізною завісою, тільки чомусь у тих ворогів рівень життя зараз набагато вищий, чим у нас, та й *бувші наші *партійні і комсомольські бонзи і їхні діти - мільйонери та мільярдери... А безкоштовного і дармового і тоді нічого не було - хто тяжко працював *і вчився *(правда тоді вивчались дійсно розумні і здібні діти) - то й щось мав, або хто вислуговувався перед партією...

А хто тут шкодуэ?*-)

Упссссс, Люба оказывается своими словами может иногда разговаривать. Народ, не спугните, а то она опять копипостами заговорит.:-D :-D :-D

Шановний Віталій, не приколюйтесь і погодьтесь - копіпостами набагато зручніше - головне - щоб було по темі (v) :-$

Наверное так устроена жизнь, что мы стараемся вспоминать только хорошое. А это хорошо, не такие мы в жизни и плохие, не счастливые.

Любаша, ну никак не могу я согласиться, что общаться чужими цитатами интереснее, чем в живую. Я как-то с женой поппробовал, но она на меня так глянула, что я понял всю беспочвенность своих претензий. С тех пор напрягаю СВОИ мозги и формулирую СВОИ определения.:-D

Без бажання все важке, навіть найлегше (Г. Сковорода).(v)

Люба Формус все правильно написала. Только одного жаль, в будущее из прошлого надо было брать все лучшее. Зачем опускаться было в средневековье?

Александр(Y) Извините нечаянно нажала не туда и попала к Вам на страничку.

Люба Формус
Без бажання все важке, навіть найлегше (Г. Сковорода).(v)
Сегодня 20:23

Всё, таки спугнули.:-(

Да плохо мы жили в СССР,наша великая страна только тем и занималась,что разлагалась и загнивала,но народ наш не терял надежду на Возрождения Старого Капитализма и все ждали,когда же к власти придут олигархи *и прекратят тот беспредел,который чинил в стране прогрессирующий рабочий класс.И тут снизошла благодать,"капитализм"возродился и мы зажили по-человечески,как все цивилизованые страны...

А моему деду,ветерану войны в 75-ом дали отличную трехкомнатную квартиру и садовый участок. Вот такие дела. * * * *Ну ти зрівняв. Мій тесть народився в 40-му, а твій дід - ветеран. Значить твому діду повезло більше, ніж багатьом іншим.

Как же страшно мы жили в СССР,надо же было до такого до думаться:бесплатная медицина,бесплатное образование,отдых по льготным профсоюзным путёвкам,в пансионатах и санаториях.Бесплатные квартиры и дачные участки.Но этого садизма над народом СССР советским оккупантам было мало,и они решили добить наш народ,они построили кучу библиотек и дворцов культуры,и всё это к мировому позору делалось без вложения западных инвестиций и кредитов.Я даже не представляю,чем бы этот беспридел закончился,если бы к власти не пришли олигархи,ужас.

Значить твому діду повезло більше, ніж багатьом іншим.Сегодня 21:19 *Повезло или не повезло,но это факт.

Мій батько у 1980-му їздив в Канаду. Зробив держзамовлення для Андропова і йому дозволили провідати родичів. Його двоюрідна тітка тоді була одружена з мільйонером і батько гостював у них. Катали його на яхті, возили в дорогі ресторани, раз летіли на власному літаку над річкою і той мільйонер татові каже: ось тут живіть бідні люди. А у тих бідних людей у кожного власний будинок, авто, моторний човен. Вернувся в союз, а там пусті прилавки в гастрономах, тільки маргаринові їжачки стоять.